vredina999 (vredina999) wrote,
vredina999
vredina999

Альтернативщики

Есть такой жанр в фантастике – альтернативная история. Классический сюжет с попаданцем, который начинает активно менять историю, направляя её в другое русло (не факт, что в лучшее). Как вариант альтернативной истории – без попаданца, но «что-то пошло не так», и история опять же свернула в другую сторону. Тоже не факт, что в лучшую, но в другую. Я сама писала в этом жанре. Меня привлекала возможность анализа «что было бы, если бы…» Кто-то из знакомых мне авторов писал альтернативки, так как его по той или иной причине не устраивал текущий вариант истории, и он пытался хотя бы так компенсировать свою неудовлетворённость реальным миром.
Примерно этим же самым сегодня пытаются заниматься официальные польские власти. Правда, тот фантастический роман, который они пишут, при прочих равных условиях не взялось бы напечатать ни одно уважающее себя издательство. Однако, имея админресурс, можно не только издаться, но и попытаться воплотить своё творение в жизнь. Сделать сказку былью, так сказать. А что получается, когда руководить государством пытаются конструкторы альтернативных реальностей… Ну, на примере Польши, Трибалтики и прочих лимитрофов это можно наблюдать в прямом эфире.
Население разбегается. В прибалтийских Вымиратах это проявляется более явно, в Польше менее, хотя в Англии словосочетание «польский сантехник» давно стало нарицательным. Экономика без дотаций в этих невероятно успешных демократиях существовать не способна. Причём, Польша получает этих самых дотаций больше всех лимитрофий вместе взятых, так как господин назначил её любимой женой… ой, простите – политическим лидером Восточной Европы. И если бы тот же господин не обрушил соседнюю Украину, породив поток дешёвой рабсилы оттуда, польской экономике пришлось бы сейчас совсем несладко, так как в связи с Брекситом тех самых «польских сантехников» с Острова уже просят на выход, а они, вернувшись на польские зарплаты, недовольно бурчат. Проще нанять полунищих украинцев, для которых и половина польской зарплаты – состояние. Но и это спасение временное, так как мирный сценарий развития Польши в планах господина не значится.
Лимитрофии в классической западной парадигме вообще не должны быть ни богатыми, ни мирными. Не для того их создают. А нищему населению куда проще внушить образ внешнего врага, чем сытому. Лимитрофии создаются для будущей войны. И Польша в этом плане – классический лимитроф. То есть оккупированная территория, где оккупационное правительство состоит не из представителей иностранной элиты, а из своих. Хотя, свои они вполне формально. У них польские фамилии, паспорта, они даже именуют себя патриотами своей страны. Вот только скромно умалчивают, что своей страной для них давно и прочно является не Польша. Это тоже классическая англосаксонская колониальная парадигма – подкуп и шантаж чужой верхушки. А что является платёжным средством – стеклянные бусы или счета в оффшорах – не суть важно. Главное, что условием получения ништяков становится не только благорасположение к дарителям, но и право под их покровительством грабить собственный народ. И вот тут у реальных патриотов должно бы сработать чувство самосохранения: если принятие подарков от «белых людей» население ещё как-то воспримет (что опять-таки не факт, всякое бывает), то грабить свой народ «западло» при любых раскладах. Настоящий патриот, или просто умный дальновидный человек в эту мышеловку не полезет, так как способен предвидеть последствия. Но есть категория людей, которые видят только кусочек сыра. И есть у меня, исходя из изучения колониальных методов управления, основания полагать, что «кастинг» у «белых господ» могут пройти именно такие. Они получают подарки от благодетелей, право обирать подмандатную территорию и возможность прятать награбленное у тех же благодетелей… Всё. Мышеловка захлопнулась, и в недалёком уже будущем благодетели начинают вместе с подарками вручать требования. А на случай каких-то трепыханий – списочек оффшорных счетов и записи невинных шалостей, на которые вроде бы закрывали глаза. Пряники заканчиваются, в ход пускают кнут.
Подарки становятся всё более тощими, а список требований – наоборот. И однажды наступает момент, когда «ылита» будет работать на благо хозяина вообще без подарков, на подножном корме. За один страх разоблачения.
Дёшево и сердито.
Здесь и начинается конфликт интересов местечковой «ылиты» с интересами народа, который они де-юре представляют на международной арене. Вот только разница между де-юре и де-факто в данном случае очень существенная.
В случае Польши платой за ништячки для правящей «ылиты» стала не только утрата фактического суверенитета, но и активная, на грани шизофрении, русофобия, ставящая палки в колёса собственной экономике. Впрочем, здесь польские власти имеют некоторую поддержку в народе, и тому есть исторические причины.
Были времена, когда Польша и в демографическом, и в экономическом, и в образовательном, и в политическом плане была намного увесистее Руси. Фактически в 16 и 17 веках Польша формировалась как империя. Но, ещё не став империей, они ударились в позднеимперскую болезнь исключительности. Причём, направлена эта исключительность была как вовне, так и внутрь государства. Какие-то права имели только истовые католики и только шляхетского звания. Все прочие вообще исключались из числа людей (в 18 веке сами поляки говорили: нет в мире людей счастливее нашей шляхты и несчастнее нас). При этом государственное устройство Польши вступило в нерешаемое противоречие с имперской моделью обоих типов. Выборный король – это ещё куда ни шло, если бы он затем получал всю полноту власти и строил империю по своему разумению. Последним по факту полновластным королём там стал Стефан Баторий. Хуже другое: шляхта не пожелала уступать королю никаких прав, и в результате смысл её существования быстро свёлся к получению бонусов за голос в сейме. Получилась некая пародия на демократию, когда жизненно важные для государства вопросы варились в сейме годами и поглощали ресурсы как бездонная бочка. Бесконечные дрязги группировок шляхты, скупаемых оптом и в розницу местными магнатами и заграничными посланниками, хоронили любой проблеск здравого смысла. В итоге Польша сначала сделалась игрушкой в руках иностранных политиков, а затем и вовсе утратила государственность.
Поляки – я имею в виду их «ылиту» - совершили фатальную ошибку. Невозможно построить собственную империю, являясь орудием другой империи. Потому что та, другая, уже сложившаяся империя всегда будет преследовать только собственные интересы. А проблемы индейцев шерифа не волнуют.
Итак, поляки – это рудиментарные остатки протоимперии, находящиеся под косвенным (пока ещё) внешним управлением. Но при этом они сохранили имперские замашки, и страдают чёрной завистью при виде России, которая в куда более неблагоприятных условиях империей всё-таки стала. Хотя шансов у России стать придатком чужой политики было куда больше. Более того, половина 18 века, половина 19 века и «святые 90е» прошли для России именно под знаком мощного иностранного влияния. Тем не менее, несмотря ни на что, Россия сейчас суверенна, а Польша - нет.
Радослав Сикорский, этот патентованный русофоб и бывший моджахед, совершенно точно охарактеризовал, чем именно занимается нынешняя польская «ылита». Не буду повторять его слова из соображений этики :)
Повторюсь: невозможно построить собственную империю, будучи цепным пёсиком другой империи. Но поляки этого понять и принять не желают. В упор не замечая ошейника со звёздно-полосатой бляшкой, они во всех своих неудачах винят не себя любимых. Во всём виновата по умолчанию Россия. Потому что стала империей – в отличие от них. Потому что не носит такого же ошейника. И если эта истерика иррациональна, и противоречит здравому смыслу, то тем хуже для здравого смысла.
В этой части я обрисовала причины нынешнего положения Польши, а в следующей опишу последствия. В том числе позволю себе сделать прогноз возможного развития событий.

И для украиноязычных – с переводом. Кладу под кат, чтобы не порвать ленту.


Є такий жанр у фантастиці – альтернативна історія. Класичний сюжет з попаданцем, який починає активно змінювати історію, направляючи її в інше русло (не факт, що в краще). Як варіант альтернативної історії - без попаданця, але "щось пішло не так", і історія знову ж згорнула на іншу стежку. Теж не факт, що на кращу, але на іншу. Я сама писала в цьому жанрі. Мене приваблювала можливість аналізу «що було б, якби...» Дехто із знайомих мені авторів писав альтернативки, так як його з тієї чи іншої причини не влаштовував наявний варіант історії, і він намагався хоча б так компенсувати свою незадоволеність реальним світом.
Приблизно цим самим сьогодні намагаються займатися офіційна польська влада. Правда, той фантастичний роман, який вони пишуть, за інших рівних умов не взялося б надрукувати жодне поважаюче себе видавництво. Однак, маючи адмінресурс, можна не тільки видати свою книжку, а й спробувати втілити це творіння до життя. Зробити казку реальністю, так би мовити. А що трапиться, коли керувати державою намагаються конструктори альтернативок... Ну, на прикладі Польщі, Трибалтики та інших лімітрофів це можна спостерігати у прямому ефірі.
Населення розбігається. У прибалтійських Виміратах це проявляється більш явно, в Польщі менш, хоча в Англії словосполучення "польський сантехнік" давно стало прозивним. Економіка без дотацій в цих неймовірно успішних демократіях існувати не здатна. До речі, Польща отримує цих дотацій більше всіх лімітрофній разом узятих, так як пан призначив її коханою дружиною... ой, вибачте – політичним лідером Східної Європи. І якщо б той же пан не зруйнував сусідню Україну, створивши потік дешевої робочої сили звідти, польській економіці довелося б зараз зовсім несолодко, так як у зв'язку з Брекситом тих самих «польських сантехніків» з Острова вже просять на вихід, а вони, повернувшись на польські зарплати, невдоволено бурмочуть. Простіше найняти напівзлиденних українців, для яких і половина польської зарплати – неабияке багатство. Але і це порятунок тимчасовий, тому що мирного сценарію розвитку Польщі в планах пана немає.
Лімітрофії в класичній західній парадигмі взагалі не повинні бути ані багатими, ані мирними. Не для того їх створюють. А злиденному населенню куди простіше вселити образ зовнішнього ворога, ніж ситому. Лімітрофії створюються для майбутньої війни. І Польща в цьому плані - класичний лімітроф. Тобто окупована територія, де окупаційний уряд складається не з представників іноземної еліти, а зі своїх. Хоча, свої вони цілком формально. У них польські прізвища, паспорти, вони навіть називають себе патріотами своєї країни. Ось тільки скромно замовчують, що своєю країною для них давно є не Польща. Це теж класична англосаксонська колоніальна парадигма - підкуп та шантаж чужої верхівки. А що є платіжним засобом – скляні намиста або рахунки в офшорах – неважливо. Головне, що умовою отримання ніштяків стає не тільки прихильність до дарувальників, а й право під їх заступництвом грабувати власний народ. І ось тут у реальних патріотів мало б спрацювати почуття самозбереження: якщо прийняття подарунків від «білих людей» населення ще якось сприйме (що знову-таки не факт, всяке буває), то грабувати свій народ «западло» при будь-яких розкладах. Справжній патріот, або просто розумна далекоглядна людина в цю мишоловку не полізе, так як здатний передбачати наслідки. Але є категорія людей, які бачать тільки шматочок сиру. І є у мене, виходячи з вивчення колоніальних методів управління, підстави вважати, що «кастинг» у «білих панів» можуть пройти саме такі. Вони отримують подарунки від благодійників, право оббирати підмандатну територію і можливість ховати награбоване у тих же благодійників... Все. Мишоловка зачинилася, і в недалекому вже майбутньому благодійники починають разом з подарунками вручати вимоги. А на випадок якихось хитань - списочок офшорних рахунків і записи невинних пустощів, на які начебто закривали очі. Пряники закінчуються, в хід пускають батіг.
Подарунки худнуть, а список вимог – навпаки. І одного разу настає момент «коли "иліта" буде працювати на благо господаря взагалі без подарунків, на підніжному кормі. За один страх викриття.
Дешево і сердито.
Тут і починається конфлікт інтересів містечкової "иліти" з інтересами народу, який вони де-юре представляють на міжнародній арені. От тільки різниця між де-юре і де-факто в даному випадку дуже суттєва.
У разі Польщі платою за ніштячки для правлячої "иліти" стала не тільки втрата фактичного суверенітету, але і активна, на межі шизофренії, русофобія, що ставить палиці в колеса власній економіці. Втім, тут польська влада має деяку підтримку в народі, і тому є історичні причини.
Були часи, коли Польща і в демографічному, і в економічному, і в освітньому, і в політичному плані була набагато важчою за Русь. Фактично в 16 і 17 століттях Польща формувалася як імперія. Але, ще не ставши імперією, вони вдарилися в пізньоімперську хворобу винятковості. Причому, спрямована ця винятковість була як зовні, так і всередину держави. Якісь права мали тільки істові католики і тільки шляхетського звання. Всі інші взагалі виключалися з числа людей (в 18 столітті самі поляки говорили: немає в світі людей щасливіші за нашу шляхту і нещасніші за нас). При цьому державний устрій Польщі вступив до невирішуваного протиріччя з імперською моделлю обох типів. Виборний король – це ще туди-сюди, якби він потім отримував всю повноту влади і будував імперію по своєму розумінню. Останнім за фактом повновладним королем там став Стефан Баторій. Гірше друге: шляхта не бажала віддати королю ніяких прав, і в результаті сенс її існування швидко звівся до отримання бонусів за голос у сеймі. Вийшла така собі пародія на демократію, коли життєво важливі для держави питання варилися в сеймі роками і поглинали ресурси як бездонна бочка. Нескінченні чвари угруповань шляхти, яку скуповували оптом і в роздріб місцеві магнати і закордонні амбасадори, зводили нанівець будь-які спроби звернутися до здорового глузду. Польща спочатку стала іграшкою в руках іноземних політиків, а потім і зовсім втратила державність.
Поляки - я маю на увазі їх «иліту» - зробили фатальну помилку. Неможливо побудувати власну імперію, будучи знаряддям іншої імперії. Тому що та, інша, вже сформована імперія завжди буде переслідувати тільки власні інтереси. А проблеми індіанців шерифа не хвилюють.
Отже, поляки - це рудиментарні залишки протоімперії, що знаходяться під непрямим (поки ще) зовнішнім управлінням. Але при цьому вони зберегли імперські замашки, і страждають чорною заздрістю до Росії, яка в куди більш несприятливих умовах імперією таки стала. Хоча шансів у Росії стати придатком чужої політики було куди більше. Більш того, половина 18 століття, половина 19 століття і «святі 90ті» пройшли для Росії саме під знаком потужного іноземного впливу. Але, незважаючи ні на що, Росія зараз суверенна, а Польща - ні.
Радослав Сікорський, цей патентований русофоб і колишній моджахед, абсолютно точно охарактеризував, чим саме займається нинішня польська «иліта». Не буду повторювати його слова з міркувань етики :)
Повторюся: неможливо побудувати власну імперію, будучи песиком іншої імперії. Але поляки цього зрозуміти і прийняти не бажають. Впритул не помічаючи нашийника із зоряно-смугастою бляшкою, вони у всіх своїх невдачах звинувачують не себе коханих. У всьому завжди винна Росія. Тому що стала імперією – на відміну від них. Тому що не носить такого ж нашийника. І якщо ця істерика ірраціональна, і суперечить здоровому глузду, то тим гірше для здорового глузду.
У цій частині я змалювала причини нинішнього становища Польщі, а в наступній напишу про наслідки. У тому числі дозволю собі зробити прогноз можливого розвитку подій.


Tags: лимитрофы
Subscribe

  • Вынепонимаетеэтодругое

    Посольство США в России озабочено свободой слова. Реакция немного предсказуема:)

  • Жучки-брехунцы

    Что у вас ассоциируется с названием "Новая газета"? Лично у меня это, с позволения сказать, издание прочно увязано с такими понятиями, как…

  • Авгиевы конюшни Ленты.ру

    А потом упоротые (как укры, так и псевдолевые) потрясают подобными вы...сказываниями Ленты.ру и кричат про фашизм в России. Кстати, некоторые из…

Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments