vredina999 (vredina999) wrote,
vredina999
vredina999

Благими намерениями...

Тем, кто более-менее внимательно отслеживал события 13-14 годов вна незалежной, полагаю, нетрудно будет вспомнить некоего г-на Лёвочкина. Был такой глава администрации президента Януковича, и биография у него ну очень богатая. Особенно прошу обратить внимание на пункт о его роли в майдане, точнее, в провокации для майдана – звиряче побыття онижедетей, о котором Ира Геращенко вещала в прямом эфире за несколько часов до оного, что уже само по себе много говорит и об интеллекте Иры, и о чистоплотности Лёвочкина. Ну, как говорят вна незалежной, то такэ. Главное, что пан Лёвочкин затеял это из самых благих побуждений. Ну, посудите сами, ресурсная база незалежной год от года делалась скуднее, и уважаемым людям приходилось экономить. Оставалось либо увеличивать ресурсную базу, либо уменьшать количество уважаемых людей. Ну, и пан Лёвочкин расстарался. Правда, его старания оценили не столь высоко, как он рассчитывал, но на плаву этот г-н всё же остался, и неплохо себя чувствует. Учитывая близость этого г-на к особе олигарха Дмитрия Фирташа, тоже весьма примечательной личности, надо полагать, где-то в укромном сейфе в каком-нибудь швейцарском банке лежит пухлый конвертик с интересным содержимым. И наличие этого конвертика не даёт г-ну Лёвочкину ни забыть о событиях своей бурной молодости, ни пороть отсебятину в ключевые моменты.

Словом, эдакий смотрящий поневоле (или по интересам), включающий нужный заказчикам режим в нужный момент. И если вы думаете, что Лёвочкин такой один, то вы наивный человек. Такие смотрящие сидят во всех странах так называемого «санитарного кордона» вокруг России и Китая, и задействуются, когда требуется создать проблемы геополитическим противникам глобалистов. И Беларусь – не исключение.

В этом году там выборы. А год, как несложно догадаться, решающий – Явление Песца, как-никак. Ставки повышаются, и ослабление противника в любой степени и любыми способами становится задачей номер один. Вот как вы думаете, что будет, если в Белоруссии придёт к власти смотрящий от западных стран, которого Лукашенко вскормил собственноручно – как Янукович Лёвочкина? Учитывая, что ресурсная база Белоруссии куда меньше украинской, то и последствия наступят быстрее, и будут катастрофичнее. Ладно, с этим пунктом более-менее ясно. Итак, кто же наш герой? Кого бацька продвигает на своё место, считая, что тот либо полностью ему предан, либо находится под полным контролем?

Встречайте: Владимир Макей. Нынешний глава Белорусского МИДа. Бывший глава Администрации президента соответствующей страны (я вижу, смотрящие питают слабость к этой должности). Тоже примечательная личность. Настолько примечательная, что Лукашенко всерьёз считает его своим ставленником и преемником. Не исключено, Александр Григорьевич думает, что ориентация (во всех смыслах) Макея будет убойным компроматом против него, ведь в Белоруссии к геям относятся, мягко говоря, нетолерантно. И тогда бацька сможет руководить своим протеже, оставаясь на ролях серого кардинала. Ну, как-то так. Однако, есть одна пословица: «Гладко было на бумаге, позабыли про овраги». Есть пара нюансов, которые перечёркивают всю любовно выстроенную игру Лукашенко. У Макея среди т.н. гейского лобби есть связи (опять двусмысленность получилась), и Лукашенко думает, что через Макея и его, прошу прощения, связи наводит неформальные выходы на высокопоставленных личностей соответствующей ориентации в США и ЕС. Но тут палка о двух концах. Бацька, безраздельно доверяя информации от Макея, становится критично зависимым от него самого и его, снова прошу прощения, связей. Судя по последним новостям, эта зависимость уже переходит в терминальную стадию.

Вот новостишка от 20 февраля, цитирую дословно:

20 февраля Владимир Макей в Вене встречался с представителем Госдепартамента и руководителем фонда Сороса.

Президента А. Лукашенко о фактах встреч и о их содержании не проинформирован.

https://t.me/the_diletant/1089

Источник не бог весть какой, но вот тут есть более развёрнутый материал на эту тему. Небольшая цитата из статьи:

Президента Лукашенко о фактах встреч и о их содержании не информировали. Так же как, вероятно, и о том, что на президентскую кампанию Владимира Макея Запад выделил 70 млн долларов, а для его раскрутки наняли британское PR-агентство, и британские спецслужбы. Казалось бы, пример Шеварнадзе и Януковича должен был научить Батьку, что заигрывание с Западом до добра не доводит. Но его так и тянуло к американцам и европейцам.

Причем, многовекторность почему-то выражалась в параллельном разрушении связей с Россией, начиная с игнорирования антироссийских митингов, заигрывания с белорусскими националистами, которые столуются по большей части на польских и прибалтийских харчах, поддержки роста антироссийских настроений в стране, ну и, заканчивая многолетним и постоянным поиском врагов личных и страны в России. В целом результат оказался ожидаем.

Здесь ещё есть интересное про Макея и визит в Японию, вроде как на Олимпиаду. Инфа от 19 марта. Но потом случился страшный, кошмарный и жуткий Коронный Вирус, и олимпиаду перенесли на неопределённый срок. Соответственно, медным тазом накрылся и анонсированный визит, на котором так настаивали японцы (интересно, откуда такая настойчивость?) Но сам факт игнора Лукашенко – это даже не звоночек, это набат. На месте бацьки я бы как минимум насторожилась :)

Всё это немного предсказуемо. Когда держишь при себе ядовитую змею, держи наготове и шприц с нужной сывороткой. Как бы ты ни кормил гадюку, всё равно укусит. Но Лукашенко ведёт себя так, будто собрался сжечь Белоруссию дотла, по украинскому примеру. Типа, так не доставайся же ты никому. Ведь и ежу понятно, что Макея на выборах прокатят, а кураторы последнего замутят майдан, в принципе невозможный без полного слива действующей властью своих обязанностей. А там и «неизвестные грузинские снайперы» объявятся, и с незалежной подтянутся кое-какие кадры. Словом, закономерный финал многовекторности, неизменно понимаемой местечковыми незалежниками как право на безраздельную власть над кусочком поверхности планеты Земля.

Как писал камрад Мараховский, хоть и по другому поводу, «чтобы сидеть на двух стульях, надо иметь соответствующую площадь ягодиц». От себя добавлю, что желание посидеть одновременно на двух и более стульях… пардон – многовекторность – работает только в спокойные времена. Когда не штормит, и мировые денежные потоки стабильны, многовекторные ещё могут стричь свои купоны, работая и с теми, и с этими. Но когда начинается кризис, первыми страдают именно личности с широкими ягодицами, так как хозяева пресловутых стульев предъявляют права на свою мебель. Тут либо приходится выбирать самому, исходя из истинных интересов своей страны, либо, если дурак и не можешь в реальную политику, выбор делают за тебя. Янукович, вот, не даст соврать.

Так что же, Лукашенко вдруг изменила его логика? Нет, он умный человек, но действует строго в парадигме местечкового царька. Когда приходит Большой Экономический Песец, мелкие игроки должны однозначно выбрать, за какую команду будут играть. Вот только у условных тренеров этих условных команд совершенно разные подходы. Для одного такого условного тренера Белоруссия – такая же своя, как и Россия, и отношение как к своим. Для другого условного тренера Белоруссия станет второй Украиной – расходным материалом, который не жалко сжечь до угольков ради своей минутной перемоги. Здесь дурную шутку может сыграть советское воспитание Лукашенко (и не его одного), ведь нам тогда внушали, что все люди братья, и все друг другу помогают в трудную минуту. Только к западникам эта парадигма не относится никаким боком. Мы и они – разные культуры с разными, иногда диаметрально противоположными принципами. И наше «равное» отношение к ним может стать смертельно опасным для нас самих, святые 90е это подтверждают. Нас глобалисты не то, что равными – людьми-то не считают. И если Лукашенко думает, что если будет полезен им, то его пощадят… Мне искренне его жаль. Но ещё больше мне жаль Белоруссию. В своём желании сделать мелкую пакость России Лукашенко может сделать очень большую пакость народу, который столько лет ему верил. Потому что за «серым» Макеем в вышиваночке со всей очевидностью маячит призрак одесского Дома Профсоюзов («кадры» уже выкованы вна незалежной и ждут отмашки). Иными способами белорусский народ с его традициями партизанщины вряд ли удастся привести к покорности.

И под катом перевод на украинский язык - для тех, кто интересуется темой, но читает по большей части на мове.


Тим, хто більш-менш уважно відслідковував події 13-14 років вна незалежної, думаю, не дуже важко буде згадати якогось пана Льовочкіна. Був такий голова адміністрації президента Януковича, і біографія у нього дуже багата. Особливо прошу звернути увагу на пункт про його роль в майдані, точніше, в провокації для майдану – звіряче побиття «онижедетей», про який Іра Геращенко волала в прямому ефірі за кілька годин до цього, що вже саме собою багато говорить і про інтелект Іри, і про порядність Льовочкіна. Ну, як кажуть вна незалежної, то таке. Головне, що пан Льовочкін почав це з найблагіших намірів. Судіть самі, ресурсна база незалежної рік від року біднішала, і шанованим людям доводилося економити. Залишалося або збільшувати ресурсну базу, або зменшувати кількість шанованих людей. Ну, і пан Льовочкін услужив. Правда, його старання оцінили не так високо, як він розраховував, але на плаву цей пан все ж залишився, і непогано себе почуває.  Враховуючи близькість цього пана до особи олігарха Дмитра Фірташа, теж вельми примітної особи, мабуть, десь у затишному сейфі в деякому швейцарському банку лежить пухкий конвертик з цікавим вмістом. І наявність цього конвертика не дає пану Льовочкіну ані забути про події своєї бурхливої молодості, ані пороти відсебеньки в ключові моменти.
Отже, такий собі наглядач мимоволі (або за інтересами), що включає потрібний замовникам режим в потрібний момент. І якщо ви думаєте, що Льовочкін такий один, то ви наївна людина. Такі наглядачі сидять у всіх країнах так званого «санітарного кордону» навколо Росії і Китаю, і їх задіюють, коли потрібно створити проблеми геополітичним противникам глобалістів. Та Білорусь – не виняток.
В цьому році там вибори. А рік, як нескладно здогадатися, вирішальний – Явище Песця, як-ніяк. Ставки підвищуються, і ослаблення противника будь-якою мірою і будь-якими способами стає завданням номер один. От як ви думаєте, що буде, якщо в Білорусії прийде до влади наглядач від західних країн, якого Лукашенко вигодував власноруч – як Янукович Льовочкіна? Враховуючи, що ресурсна база Білорусії куди менше української, то і наслідки настануть швидше, і будуть катастрофічнішими. Гаразд, з цим пунктом більш-менш ясно. Отже, хто ж наш герой? Кого бацька просуває на своє місце, вважаючи, що той або повністю йому відданий, або перебуває під повним контролем?
Зустрічайте: Володимир Макей. Нинішній голова Білоруського МЗС. Колишній голова Адміністрації президента відповідної країни (я бачу, що наглядачі мають неабияку схильність до цієї посади). Теж примітна особа. Настільки примітна, що Лукашенко серйозно вважає його своїм ставлеником і наступником. Не виключено, Олександр Григорович думає, що орієнтація (у всіх сенсах) Макеєва буде забійним компроматом проти нього, адже в Білорусі до геїв ставляться, м'яко кажучи, нетолерантно. І тоді бацька зможе керувати своїм протеже, залишаючись на ролях сірого кардинала. Ну, якось так. Однак, є одна приказка: «Гладко було на папері, забули про яри». Є пара нюансів, які перекреслюють всю з любов’ю вибудувану гру Лукашенко. У Макея серед т. зв. гейського лобі є зв'язки (знову двозначність вийшла), і Лукашенко думає, що через Макея та його, перепрошую, зв'язки наводить неформальні виходи на високопоставлених осіб відповідної орієнтації в США і ЄС. Але тут палиця о двох кінцях. Бацька, цілковито довіряючи інформації від Макея, стає критично залежною від нього самого і його, знову перепрошую, зв'язків. Судячи з останніх новин, ця залежність вже переходить у термінальну стадію.
Ось новинка від 20 лютого, цитую дослівно:
20 лютого Володимир Макей у Відні зустрічався з представником Держдепартаменту та керівником фонду Сороса.

Президента А. Лукашенко про факти зустрічей і про їхній зміст не поінформований.

https://t.me/the_diletant/1089
Джерело не бозна-яке, але ось тут є розгорнутий матеріал на цю тему. Невелика цитата з статті:
Президента Лукашенка про факти зустрічей і про їхній зміст не інформували. Так само як, ймовірно, і про те, що на президентську кампанію Володимира Макея Захід виділив 70 млн доларів, а для його розкрутки найняли британське PR-агентство, і британські спецслужби. Здавалося б, приклад Шеварнадзе і Януковича повинен був навчити Батька, що загравання з Заходом до добра не доводить. Але його так і тягло до американцям і європейцям.

Причому, багатовекторність чомусь виражалася в паралельному руйнуванні зв'язків з Росією, починаючи з ігнорування антиросійських мітингів, загравання з білоруськими націоналістами, які столуються здебільшого на польських і прибалтійських харчах, підтримки зростання антиросійських настроїв в країні, ну і, закінчуючи багаторічним і постійним пошуком ворогів особистих і країни в Росії. В цілому результат виявився очікуємий.
Тут ще є цікаве про Макея і візит у Японію, ніби як на Олімпіаду. Інфа від 19 березня. Але потім трапився страшний, жахливий і брутальний Коронний Вірус, і олімпіаду перенесли на невизначений термін. Відповідно, пішов до дідька і анонсований візит, на якому так наполягали японці (цікаво, звідки така наполегливість?) Але сам факт ігнору Лукашенко – це навіть не дзвіночок, це дзвін у сполох. На місці бацьки я б як мінімум насторожилася :)
Все це трохи передбачувано. Коли тримаєш при собі отруйну змію, тримай напоготові і шприц з потрібної сироваткою. Як би ти не годував гадюку, все одно вкусить. Але Лукашенко веде себе так, ніби зібрався спалити Білорусію вщент, за українським прикладом. Нибі, так не діставайся ж ти нікому. Адже навіть їжакові зрозуміло, що Макея на виборах продинамять, а куратори останнього замутять майдан, в принципі неможливий без повного зливу чинною владою своїх обов'язків. А там і «невідомі грузинські снайпери» з'являться, і з незалежної підтягнуться деякі кадри. Отже, закономірний фінал багатовекторності, яку містечкові незалежники незмінно трактують як право на неподільну владу над шматочком поверхні планети Земля.
Як писав камрад Мараховський, хоч і з іншого приводу, «щоб сидіти на двох стільцях, треба мати відповідну площу сідниць». Від себе додам, що бажання посидіти одночасно на двох і більше стільцях... пардон – багатовекторність – працює тільки в спокійні часи. Коли не штормить, і світові грошові потоки стабільні, багатовекторні ще можуть стригти свої купони, працюючи і з тими, і з цими. Але коли починається криза, першими страждають саме особистості з широкими сідницями, коли господарі горезвісних стільців пред'являють права на свої меблі. Тут або доводиться вибирати самому, виходячи з дійсних інтересів своєї країни, або, якщо дурень і не можеш в реальну політику, вибір роблять за тебе. Янукович, ось, не дасть збрехати.
Так що ж, Лукашенко раптом зрадила його логіка? Ні, він розумна людина, але діє строго у парадигмі містечкового царька. Коли приходить Великий Економічний Песець, дрібні гравці мають однозначно вибрати, за яку команду грати. Ось тільки в умовних тренерів цих умовних команд абсолютно різні підходи. Для одного такого умовного тренера Білорусія – така ж своя, як і Росія, і ставлення як до своїх. Для іншого умовного тренера Білорусія стане другою Україною – витратним матеріалом, який не шкода спалити до жаринок заради своєї хвилинної перемоги. Тут поганий жарт може зіграти радянське виховання Лукашенко (і не його одного), адже нам тоді казали, що всі люди брати, і всі один одному допомагають у скрутну хвилину. Тільки до західників ця парадигма не стосується ніяким боком. Ми і вони – різні культури з різними, іноді діаметрально протилежними принципами. І наше «рівне» ставлення до них може стати смертельно небезпечним для нас самих, святі 90ті це підтверджують. Нас глобалісти не те, що рівними - взагалі людьми не вважають. І якщо Лукашенко думає, що якщо буде корисний їм, то його помилують... Мені щиро його шкода.  Але ще більше мені шкода Білорусію.  У своєму бажанні зробити дрібну капость Росії Лукашенко може зробити дуже велику капость народу, який стільки років йому вірив.  Тому що за «сірим» Макєєм у вишиваночці з усією очевидністю маячить привид одеського Будинку Профспілок («кадри» вже виковані вна незалежної і чекають сигналу). Іншими способами білоруський народ з його традиціями партизанщини навряд чи вдасться привести до покірності.
Tags: дорога в ад, многовекторные, сало - сила! спорт - могила!, цэнэзалэжнисть
Subscribe

Buy for 10 tokens
Buy promo for minimal price.
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 4 comments